Купці-карімі, які в період своєї могутності володіли капіталами в мільйони динарів, позичали гроші султанам, будували мечеті, медресе та інші заклади, а також сприяли поширенню ісламу на Далекому Сході та Південно-Східній Азії.

Карімі, які зазвичай займалися торгівлею прянощами, були купецькими гільдіями, що виникли в Єгипті та Адені в період Фатімідів.

Вони мали свої центри в Каїрі та Кусі. За Фатімідів вони сформували свій флот для захисту від піратів, а поняття «карімі» набуло значення «торговельний флот».

Перемога Салах ад-Діна над хрестоносцями витіснила останніх з Індійського океану – найважливішого торгового шляху між Заходом та Далеким Сходом. Це призвело до зростання впливу карімі. Племінник і представник Салах ад-Діна в Єгипті аль-Малік аль-Музаффар Такі ад-Дін Умар в 1183 побудував для них комплекс «Фундук аль-Карім», що складається з дворів-ханів для подорожніх, на березі Нілу у Фустаті. Після цього єврейським і коптським купцям довелося покласти край своїм великим інвестиціям у торгівлю на Червоному морі, і їхнє місце зайняли мусульманські купці, зокрема карімі.

Карімі сформували купецькі гільдії у важливих торгових центрах Айюбідів та Мамлюків. У їхніх руках зосередилася торгівля прянощами з Ємену, Китаю та Індії, яка становила великий інтерес для західних купців. Тож торговців цим товаром стали називати «карімія». Крім того, карімі займалися шовком, тканинами, деревиною, зброєю, пшеницею, рисом, борошном, цукром, олією та медом.

Держава вжила низку заходів на користь християнських та мусульманських купців і надала їм деякі привілеї у важливих торгових центрах, особливо у Кусі, Олександрії та Каїрі. Завдяки цьому у XIV ст. карімі стали дуже могутніми й зібрали у своїх руках величезні кошти. Якщо капітал оптового єгипетського продавця в більш ранній період оцінювався в 10 000-30 000 динарів, то багатство купця-карімі досягало 1 мільйона динарів і навіть більше.

Наприклад, один з них, Тадж ад-Дін аль-Карімі залишив після себе спадщину в 100 000 динарів, а інший на ім’я Наср ад-Дін Мухаммад аль-Балісі накопичив капітал у 10 мільйонів динарів, прославившись далеко за межами Єгипту. Завдяки величезним сумам, які опинилися в їхніх руках, карімі отримали вплив на єгипетські фінансові ринки, а султани мамлюків зверталися до них за позиками.

Навіть Манса Муса, султан Малі, якого називають найбагатшою людиною за всю історію, після повернення з паломництва позичив гроші в одного з купців карімі. У результаті карімі не лише залишили свій слід у міжнародній торгівлі, а й мали вплив на міждержавні відносини. Тому їх іноді призначали послами.

Карімі зазвичай вели свою діяльність як сімейний бізнес. Організації карімі відправляли молодих людей навчатися на різні ринки, а сини успадковували від батьків ту ж таки торгову нішу, досвід і клієнтів, продовжуючи справу предків. Раби, що належали купцям карімі, також могли представляти їхні компанії та імпортувати та експортувати товари. Наприклад, відомо, що один із рабів купця Наср ад-Діна Мухаммада аль-Балісі помер, ведучи від його імені справи в Індії, Ємені, Ефіопії та Малі. Відомо, що в період султана Калауна купці-карімі, кількість яких сягала 200, володіли не менше 100 рабами, яким дозволялося здійснювати подорожі у торгових справах.

У період Бурджидів у середині XV століття, коли султани прибрали до рук торгівлю перцем та спеціями, карімі почали втрачати свій вплив. Удару по них завдало встановлення державою високих податків та тиску, який вони спричинили на імпорт та експорт. Коли в 1429 султан Барсбай ввів державну монополію на торгівлю прянощами, це стало початком краху карімі. Вони намагалися торгувати спеціями таємно, але їм пригрозили повною забороною їхньої діяльності. Через напруженість на північних кордонах держави Мамлюків у XV столітті військові витрати виснажили державну скарбницю. Влада спробувала вирішити проблему, ввівши додаткові збори з торгівлі, що позначилося на комерційній діяльності та негативно вплинуло на карімі. Крім економічної кризи, що наростала в Єгипті й Сирії, мав місце також і конфлікт між мамлюцькими султанами і правителями Адена, який змусив купців-карімі покинути Аден, один з найважливіших комерційних центрів Червоного моря, і перебратися в Джидду. Зусилля римських пап щодо ослаблення Мамлюків шляхом заборони європейським купцям торгувати з ними та зростання піратських нападів також призвели до кризи у торгівлі. Після цих подій карімі почали швидко втрачати свій вплив. Остаточний удар по них завдало відкриття в 1498 морського шляху в Індію через мис Доброї надії, внаслідок чого зовнішня торгівля Єгипту й Сирії повністю занепала.

У період своєї могутності карімі грали активну роль не тільки в комерційному, але й культурному житті свого часу. Вони засновували благодійні фонди (вакфи), відкривали бібліотеки, підтримували вчених та літераторів. Також ці купці зробили свій внесок у розвиток архітектури, будови мечетей, медресе, фонтанів, лазень, дитячих притулків, лікарень та будинків відпочинку. Для функціонування цих установ вони створювали вакфи. На торгових шляхах карімі зводили караван-сараї. Також вони відіграли важливу роль у поширенні ісламу в таких країнах та регіонах, як Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Судан, Абіссінія, Суматра, Ява, Бруней, Північний Кашмір, Тибет, Філіппіни, а також серед монголів.